Декому краще вдаються приголосні, декому голосні.
На неї не можна було не звернути увагу – вона сміялася уві сні.
Вона так легко вгризається в шкіру, не знаючи, що ця шкіра моя.
Якщо вона коли-небудь прокинеться – добре було б дізнатись її ім’я.
Якби вона почала писати спогади про кожну з отриманих ран,
Її книга мала б такий самий успіх, як тора або коран.
Чоловіки б читали цю дивну книгу, відчуваючи власну вину,
І палили б її на площах столиці, перш ніж почати війну.
Коли вона знову прийде сюди, коли вона знайде свої сліди,
Коли вона принесе з собою срібло трави й невагомість води.
Я знатиму, що її тепло - це все, що було й чого не було,
Єдине що її тут тримало, єдине що її далі вело.
Коли вона знову знайде мене, вишіптуючи лише одне -
Те, що було - давно минуло і те, що буде теж мине.
Тому не ховай свого лиця, ця тиша не має початку й кінця
Поки здіймається наша ніжність, поки б"ються наші серця.
Але вона прокидалась і все починалося саме тоді.
Вона добре трималась на сповідях, на допитах і на суді.
Вона говорила, що краще зброя в руках, аніж хрести на гербах.
Коли вона вимовляла слово "любов", я бачив кров на її зубах.
Стережіть її, янголи, беріть під крило легке.
Скажіть нехай зберігає спокій, коли входить в чергове піке,
Хай поверне мої рукописи, моє срібло, і моє пальне,
Та спитайте її при нагоді, чи вона взагалі пам’ятає мене...
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 2