Воронів танок у небі свинцевім Беззорянім, неосяжнім Пір’ям їх, мов ножами Пробитий той купол... В останнє... В останнє чорні вітри Обрушили шквал свій на простір безкрайній Вовками вбивали подих життя У собі – в останнє...
Смутку крила примарами Темрявою вкрили гір верховіття Серед порожньої ночі В останнє полихало поховальне багаття Льодяними вітрами знесилені душі Летять над землею в останнє Повзуть лісами шибениць На похорон сонця
Двох воронів танок у небі свинцевім – Мислення й пам’ять Пір’ям їх, мов ножами Пробитий той купол... В останнє... В останнє чорні вітри Обрушили шквал свій на простір безкрайній Вовками вбивали подих життя – Жадібний та зажерливий
Смутку крила примарами Темрявою вкрили гір верховіття Серед порожньої ночі В останнє полихало поховальне багаття Льодяними вітрами знесилені душі Летять над землею в останнє Повзуть лісами шибениць На похорон сонця