Перші скажені грому розкати
Чисте повітря пронизують –
Так завжди навесні на Нашій землі.
То грози сніг останній змивають…
Б’ють бойові барабани Весни –
Дощами й громами.
Вісники перших трав – вони,
А супутники їх – холодні тумани.
Тане на річках змутнілий лід,
За течією несеться –
Опір без сенсу – Весна йде;
Його смерть неминуча – кришиться, б’ється…
Де-не-де на деревах ще є
З осені листя – чорніє…
Не лишиться нічого – градом зіб’є
Весна. Та спалить змарніле.
Й димом полине у височінь,
Де хмари межують неба блакить;
Зірветься Вітер з Карпатських гір,
Та й розшматує у мить…
Вітер з гір несе Весну,
Засіє її у степах над Дніпром
Пролісками, бо пам’ятає сумну
Цю землю, що взимку сам скував морозом.
Вітер несе на Вкраїну Весну
Від Карпатських гір до славетного Дону!
Влітку розквітне в лісах Чигирину,
А восени верне додому…
Дощами…
Kroda еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1