Холод убиває зір, ріже вітер крижаний Змієм смерті сталь вирве серця кров життя На останнім березі, там самотній дух постав Вкрили чорні хвилі навіки його небокрай
Тим похмурим хвилям - кожен подих задушить Вовча паща мороку - кожен промінь поглина У порожній темряві реальність льодом замерза Так гине плоть - та не розірваний шлях
"...Ніщо не завершує смерть Крилатим родичем сірого вбивці Полум’яний ALGIZ супроти ревучого шторму Духові мчати - вперед!"
Вгору й вперед Вершником шторму позаду лишити Руїну життя, де падає Всіх її форм вогнеохоплений міст
Взяти безсмертя - духа ціль - Силою з смерті кігтів кривавих Міць жадоби до мислення Знесла його над попелищем Вітровієм всесвіту Зоряного пилу Крилами сталевими У безодню вічності
RAGNAROK’у вигляд - чи ти знаєш, ким він є?! Грізний першообраз, неприкритий жах? Сутність його коренів - догори нестримний рух Сутність шторму вершника, що творить його аури сяйво
Жорстока атмосфера, подих лютої зими Розірве імлу й тумани на його шляху До спалаху пробудження в крижаному світлі Досягнутому світлі свідомості чистої
Посіяна нами ненависть мчатиме Перед нами хижою вовчою зграєю Настане день - всі душі захлинуться Тої ненависті чорними хвилями
"Та зараз мить У зорянім полум’ї Постати Духові, Духові Вічності..."