Синіми кольором буде стеля Жовтими на ній намалюю я сонце Скінчилися фарби домалюю пастеллю Посіви із жита над прірвою зовні Там влаштуємо наш маленький рай Де нас ніхто розлучити не зможе Це наша віра як растафарай Ми різні але все ж такі схожі
Знову нам час розійтися, роз'їхатися по різним містам Я буду блукати десь там шукати твої очі в де-не-де по всім закуткам Буду вдивлятися в обличчя перехожим і хай судилось пролетіти рокам та тебе я знайду й рано чи пізно відчую твій солодкий смак на губах
Хай зараз ми дуже далеко про це мені думати зовсім на легко Я полетів на захід ніби лелека ти в гнізд зосталась так от халепа Думаю про нашу майбутню зустріч і як повернутися швидше Течеуть лагідні слова з вуст річкой залатати розлучення шви чим
Не сняться сни та як би хотів хоча би на мить в них побути з тобою Тупою журбою колить до болю в айсберг кормою Титанік на дно йде буду й надалі щодня тобі дзвонити й писати Навіть якщо моє серце безжально вирішиш проколоти наскрізь рапірами та списами
Нас тримає багато всього пиха б'є просто в чоло Покинути все не можливо питаю себе для щастя мені не вистачає чого Цим самим випускаю на зовні алхімію гарячих як окріп почуттів В душу зайшла без бахіл залишилась ще купа від тебе не почутих слів
Приспів: На межі безглуздя цілую твої вуста Тут Вирує Розпуста переплітаємось в обіймах ніби енергії згусток Танцюємо як кобра з мангустом до поки в серці не пусто Тут Вирує Розпуста переплітаємось в обіймах ніби енергії згусток