А ти кохав? До стискувань долонь? До крові на губах? До терміну "вогонь"? До задухи, до безсвідомості, до стону, Коли тобі кричали "Охолонь"? А ти кохав? Так просто. Без причин? Їй було байдуже, чи є авто і чин? Ти кляв/молив про її гарні очі? І через неї серце йшло на карантин? А ти не спав? І рахував години? До зустрічі із нею і полином У роті було, якщо плакала вона? Ти їй хоч раз кричав "Не йди" у спину? А ти молив? Щоб небеса благословили? Натомість чи отримував ти крила? А ти літав? Не в сні, а наяву - Бо посміхнулась, глянула, простила? А ти...зберіг? Те трепетне, крикхе? Переконався, що вона - це саме ТЕ, Що має бути поруч, біля серця - Найбільш правдиве і найбільш живе? Бо я кохала й зараз маю Цей мікс із щирості і див. Бо головне, що я КО-ХА-Ю, Коли ти, певне, просто так...ЛЮБИВ.