Я сам для себе ще не вирішив, що мені треба, І наскільки сильно залежить моя доля від репу, Моно чи стерео - все одно буде звучати, друже, Хіба справжній талант хоча б якась свіча потушить? Я мушу боротись, бо це мій анаболік для серця, В когось щастя у грошах, моє - поневолі, у герцах, Я відкриваюсь світу, значить, можливо, живий, А на всі інші справи, навіть важливі, забив, Забий ковпак травою – може тобі стане легше, Що це, блять, за мода, про наркотики – як про належне, Круті бандити, гангстери, вони читають реп, Доки мамка в сльозах сина з райвідділу не забере, Пишайся собою – ти деградуюча ланка суспільства, От дожили – люди прирівняли таланти до звірства, Такий вот, блять, мій реп – жорстокий і свідомий, А правильний чи ні – вирішуйте ви, панове...
Правильна музика – яка вона мала би бути? Вкажіть хоча б якісь критерії чи атрибути, В кожного своє правильне, в усіх свої замути, Але думай головою – і дивись не переплутай.
Я не люблю читати лекції, як жити треба, Мені похуй на твої бажання і твої потреби, Запускай хоч сотню водних – твоя особиста справа, Я не ділю всіх на чорно-білих, та лівих чи правих, Та твоя музика – це кроки нації униз, Трек не про наркотики вже – наче акції на приз, П’ять на мільйон – а що буде далі, панове? Піднімемо країну вгору – і давай, по-новій? Правильна музика – невизначений термін досі, І за неї не призначили ніяких премій зовсім, А для чого? Можна накуритись і видати хіт, В ваших чистих думках занадто вже видно наліт... Кожна літера, кожна, залишена в треках, Буде на пам’яті людей, навіть можливо далеких, Коли твоя дитина буде довбитися у підвалах, От тоді ти зрозумієш, що твоя музика дала...