Увірванці із папірцевих зізнаванок
Коли проходжу повз - так кортить замкнути оченята, аби навпомацьки невинно так
щокою зачепити твого носа. Із горбинкою
І вкрасти погляд тих двох невимовнодобрих сріблястих себтоліхтариків, що одного разу
зазиркають підребер'я до дірок,
тихенько пробурмотіти:"Даруйте" і піти далі, не озираючись.
І більш не згадуючи того носа,
що з горбинкою.
Піти так, як вчила мамуня, так по-панську. Наче на голові томик Есеніна, на котрому ще один Пушкіна,
а на них - порцелянова
улюбленомамунина ваза
із трояндами.
Тримати спинку рівно і не зважати на буркотіння задушевних механізмів, що замість звичних серцевих ритмів наспівують до болю знайоме танґо із улюбленого фільму "Запах жінки".
Це ж бо все той ніс,
що з горбинкою.
Ой, леле, краще тобі не знати
Не знати мого "ніц".
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1