Безлюдні дев"ятиповерхові будинки порожні скриньки, пусті зупинки тишина, не має вже нікого, пусто Лишились лиш сліди, що колись тут було людство Ніби відлетів час у цьому місті у вічність, по дорозі не зустрінеш зустрічних стислі застарілі вісті, пожовкле листя переплетіння доріг як павутинна низка. Як на краю, нескінченного світу, теплий літній вітер, сірі вікна, у домах, тут лишилась лиш згадка, хочеться вірити , що колись тут буде щастя яке можна розділити серед близьких і рідних добро і радість, справді світлих і вільних людей, які заповнять пустоту забутого міста і новий день почне чиста сторінка .