Скільки можна лити, скільки можна бавити слова? Вони – не діти! Між бетонні плити пробивається-кричить трава: \"Я жива!\" Дайте їй руку, відступіть їй світла, дайте води! Я ж бачила, я зрозуміла знак: Усе навпаки і усе не так, Навіть ти!
Приспів: Пообіцяй мені, пообіцяй мені, Що завжди горітиме світло в твоєму вікні. Пообіцяй мені, хай навіть не збудеться, Що \"завтра\" негайно і невідворотньо відбудеться! Пообіцяй мені...
Зараз вимкнуть воду, і я знов не встигну змити гріх, Вчорашній гріх. Він мою свободу розітне навпіл, жбурне до ніг, До твоїх ніг. Це світ речей, а речі – хворі! І ти вже тут, у тому хорі! Йди на голос мій, Йди на голос мій...