Не чути голосінь. Іржавіють оркестри.
Оратори втомились від кричань.
В труні лежить не вождь і не маестро,
А просто - кукурудзяний качан.
Труна із тупости, бездарністю оббита.
Бредуть за нею втомлені думки:
Кого мені оплакувать? Кого мені судити?
Кому із сердця відбивать замки?
Кого трясти за петельки і душу?
Кого клясти за цю безглузду смерть?
Помер качан, і я кричати мушу,
Налитий смутком і злобою вщерть.
Качане мій, за що тебе згноїли?
Качане мій, кому ти завинив?
Качане мій лягли в твою могилу,
І людська праця, і щедроти нив.
Безсонні ночі, неспокійні днини
Мозолі, піт, думок гарячий щем
Лягли з тобою поруч в домовину
І догнивають під густим дощем...
Прокляття вам, лукаві лиходії,
В яких би ви не шлялися чинах!
Ви убиваєте людські надії,
Так само, як убили качана.
la belle verte еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1