Та я не можу пробачити собі за те, що злякався, впустив, Наче кружку з кераміки, та залишив її без вушка. І зараз я стою перед тобою голий, такий ж брудний, і як тоді, Перед твоїми вже зачиненими дверима, та не можу пробачити собі. І, можливо, коли посеред весни знову впаде сніг - хоча б ти пробачиш мене.