Я йду по глибинах своєї самоти, І там знахожу зміїв Мудрості. Левіафаном був хазяїн їх, Йому підвласні дзеркала і води. Так, вони живуть в мені, Такі яскраві були їхні очі, Я вірю в ці світи, Що криються у чорнім серці Ночі.
Левіафан! Володар Гіркого Моря! Змій підступних болот, Кристали знання - твій дар, А кара - трясовиння жаху!
Змій Океану розбивай Своїм хвостом ці дзеркала ілюзій, І розривай на радість нам Еонів мертвих тіло!