Де зоряне небо, шляхом вишиває, Де місяць казковий над лісом встає, Там ти Україно, козак там гуляє, Там спокій душа моя й радість знайде.
Бачив я багато болю, бачив заздрість і печаль, бачив як живе сволота, як панує серед нас, але час розплати прийде перед Богом та людьми, пекло душі грішні прийме, в нім прописані вони.
Як бились за матінку, бились за рідну, як помирали за віру свою, діти свобідної, в волі народжені, як душу вони покладали в бою.
Це козацька наша доля, смак життя, свободи смак. Шабля й кінь гуляють в полі, погляд вільний, немов птах. Міцні руки, чисте серце, слово правди в серці тім, так наш брат з пітьмою б’ється, серед темряви стоїть.
Серед лісу, серед степу там лежить Земля твоя, як в народі повелося так співа душа моя. В кожнім серці є надія, що здолаємо печаль. Твої діти, їхні мрії йдуть до Бога в небесах.