Нехай б'є молот мої слів, нехай руйнує, ми будем завжди разом з ним, поки існуєм. Одежу теплої брехні зірвемо з кров'ю все інше спалим у вогні війни і болю.
Свої слова залишим тут, в уламках скель, нехай ростуть і, може, завтра повернуть день.
Вони мости всі спалять, закриють шлях. Із наших сліз підіймуть воду у морях.