Білі гардини моєї палати давлять щільніше, ніж тюремні грати. Відкриті вікна на стінах малювала та рухи зникли, не бігла не літала...
ПР. Не пробачай мене, не пробачай і не пускай в своє життя, Навіщо? так само все буде. Не відпускай любов, хай залишається в спотворених серцях, Як жаль, що не титани ми, а люди...
2к. Розбите сонце, порізалось об камні, визнаємо це за іграшки дзеркальні, два кухлі поруч і твої речі в шафі, на ешафоті стою і риму на фіг! ПР.