Голоси у зловісних снах тремтять, як тінь Крізь корону зірок і туман у ніч поринь Ти прагнеш стати вітром – як ти втечеш? Твій шлях такий примарний – як допливеш – в мінливих сутінках?
Ніби жертва небес ідеш у полум'я Вогонь поглине твій біль, зітре твоє ім'я Окуте сумом серце очиститься там Оманливий пустельник звільнить з кайдан
Пройди свій шлях! В останній раз! Пройди свій шлях!
О, твій дух невгамовний, він лине, пливе. Наче вправний плавець, що розрізує хвилі. Борозниш неосяжність і серце безсиле Осягти насолоду – жага ця без меж!
Пройди свій шлях! В останній раз! Пройди свій шлях!