Сюзан тебе провадить в свій притулок біля річки І ти чуєш, як спливають Повз вас з плескотом човни Й можна лишитись на нічку Хоча знаєш, що Сюзана Є насправді божевільна Саме це тебе й тривожить А вона частує чаєм й помаранчами з Китаю
Саме в час, коли зібрався Їй сказати, що не в змозі Дарувати їй кохання Раптом себе відчуваєш На одній із нею хвилі А вона тут вирішає оповісти лише річці що завжди був їй коханцем
Рефрен: І ти прагнеш з нею в мандри йти за нею світ-за-очі Й знаєш, що вона довірить красне тіло в ніжний порух твоїх дум
Іісус був теж рибалка коли він ступав по хвилях Й досить довго був в дозорі одинак з своєї щогли Та коли вже знав напевне – тільки ті з людей хто тонуть можуть лик його узріти він сказав: – Ви всі рибалки аж поки вас море звільнить Але сам тоді загинув в забутті, майже по-людськи ще задовго, як розверзлось синє небо над главою Він поринув наче камінь в неосяжність розуміння
Рефрен: І ти прагнеш з ним у мандри прагнеш йти з ним світ-за-очі і мабуть повіриш в нього вже відчувши красним тілом ніжний порух його дум
А Сюзан бере за руку і веде тебе до річки У лахмітті та у пір’ях що від Армії спасіння Й сонце ллється немов мед На волосся Леді Гавань Яка вказує тобі Як знайти в смітті та квітах Водорості героїчні там, де діти заблукали вранці в пошуках любові І блукатимуть назавжди А Сюзан трима люстерко
Рефрен: І ти прагнеш з нею в мандри йти за нею світ-за-очі Й знаєш, що довірить смієш красне тіло в ніжний порух її дум