Якщо вважав, що люди різні, Життя – театр, а очі – прызма, Чому тоці радіє серце Коли інше поруч б’ється? Аа… Клони на колінах вже до Бога Крычить душа, зірвавши голос. А вже кінець, а як сказати: «я ж твоя сестра, брате!» Аа… Де твоя душа, людство? Мы всі забули, хто мы є, Кожного любов іде в люстро Так там і зникає. Ну хто із нас не хотів зміныты Війну на мыр, темінь на світло, А що з себе треба почынати Ніхто і не хоче вызнаты. Бо ми ж всі святі, такі всі чысті, А правда має гіркий прысмак Колы чорне серце вже не чує Брате, як тебе люблю я! Це ж я! Humanity, please no more war We have forgotten who we are All our love goes into the mirror And there dissolved in the dark