1. За місяцем, за ніччю у погоні Теплом пекучим – поглядом твоїм… В світанків наших гострому полоні Моє серцебиття - пекельний дим.
Холодних митей непохитний спокій, Тремтячих рук загублений порив. Біль у висках сталевий… одинокий… звіряче серце пристрастю зморив.
Приспів: Забуте вогнище тендітності твоєї І тисячі метеликів на смерть… Ця клята смерть… Я рвався теж до неї, Та лиш у снів потрапив круговерть. Гучного грому дзвін за небокраєм, Жорстоких блискавиць пекельний тріск В коханні серце звіра догорає Та попри біль не зломиться і тиск.
2. Повз відстані й страху трухляві стіни, Я краю ніч, до твоїх вуст несусь. Не буде більше сумніву – покійний… І ненависть долати теж навчусь.
Для мене не суттєво все тепер це, Ілюзії реальність не вкрадуть, А дике почуття й звіряче серце Й на хвильку зупинитись не дадуть!