Коли ніч настане згадаю я про пучуття якась на небі зірка сяє і здається це вона Пуста кімната і вже немає сил лікувати рани від невиліковних почутів Колись давно коли я був іще маленький любов до мами сильною була І зараз є звичайно це все правда але звінків чомусь все меншає І знову я з якоюсь шмарою на ліжку все тіло розцарапала як божевільна кішка Кохання було але тільки так фізично і зранку встававши я зникав на вічно Але було таке що не міг я пояснити тоді мені без неї не хотілося жити Тоді я перший раз зрозумів що таке скучати перший раз я навчився тоді кохати
Кохання все це чи може не кохання Чи може все це були пусті зізнання Але мозок розривався від цього калатання І залишались лиш одні зітхання
Звичайно кохання взаємним не було мене вбивало і так сильно ще ніколи не трясло Серце горіло в середині все пекло....................справді тяжко було Але час лікує і холодний вітер цей вогонь задує і нікого вже нічого не хвилює Надіюсь скоро я найду ту з якою сірий світ в кольори веселки розфарбуєм Дим поміг але курити не раджу нікому життя не подарує а приблизить вас до гробу Краще візьміть до друзів позвоніть вони підтримають і забудеться вся злість Забудеться вся біль і заживуть всі рани коли почую "в нас усе попереду" від брата.
Кохання все це чи може не кохання Чи може все це були пусті зізнання Але мозок розривався від цього калатання І залишались лиш одні зітхання.