Час. Прокинься! Це до тебе прийшла любов. Вона шукала, блукала довго, аж збила ноги в кров. Раптово... Відкрий же двері! Вона вже там! Не випадково Вона так довго до тебе йшла!
Квітка троянди посеред поля... Віє вітер, мандрує Доля. Може, злива затьмарить небо... А може – шлях осяє для тебе.
Легкий подих... Тануть, тануть обійми мрій. Зірковий вирій... Тане обрій... ти Тільки в мене вір! Я звідти, Де час застиг - навесні зоря. Збираєш квіти, - Залиш для мене моє вбрання!
Квітка троянди посеред поля. Плине степом мінлива Доля. Може, світанням прикрасить небо, А може зникне в кроці від тебе.
Час!.. залишся!.. Ехо тихо сковзнуло з гір... Зів’яле листя.. Шлях не бачиш свій, хоч і маєш зір. Я звідти, де світло лине... струмки тепла. Ти чуєш? – звідки Шепоче вітер моє ім'я!
Квітка троянди посеред поля. Плине світом мінлива Доля. Може тобою прикрасить небо... А може пройде саме повз тебе!