Приспів: Львів – місто дощів, Львів – місто моїх снів: Запах кав’ярень, Бруківки дощовий блиск. Львів – замок на горі, Львів – нічнії вогні, Сплячі леви, Та затишок старих вулиць.
Західна столиця нашої Держави Запитайте нас: \"Як справи?\", А ми Вам Високий Замок стоїть, Отже, чудова ця мить, Бо все як раніше – нічого не міняється Місто таким самим залишається. Сімсотрічна історія, Карпатська територія, Це моє місто – Львів, І не потрібно тут слів Тут самі почуття Це знаєш ти, це знаю я І всі, хто ріс з нами, Хто гуляв під дощами, Хто брав собі каву Сідав до тебе на лаву, Щоб сказати все і одночасно нічого. Так, це звична розмова Для нас – львів’ян, Для панів та дам, Для тих, хто з містом як одне ціле, Для тих, кому футбол – зелене, біле. Так буде завжди, не зможу сказати \"Ні\" На запитання \"Ти любиш дощі?\", Бо це є стан моєї душі.
Приспів
Одне слово – Львів. Західна столиця нашої Держави. Ми зростали з нею, вона зростала з нами. І навіть часом здається, що без цього міста серце вже не б’ється. Кожна вулиця – це куточок моєї душі. Їх настільки багато, що в ній можна заблукати. Про це місто поети складають вірші. І не дарма – тут є про що складати. Одне слово – Львів. Місто царських звірів, Місто княжої краси. Відчуйте її в повній мірі. Ми вам представляємо перлину України. Це наше місто: будівлі, парки й стіни. Це все рідне з дитинства, і знайоме усім. Це наше місто, і це наш дім. Отже пісня кінчається, тільки декілька слів, І ми з вами прощаємось, залишається Львів.