Люди такі різні,і між собою схожі, Ближче своє, як не крути, намагається кожен Своє зберегти, утримати для себе, Нас давно всіх розділили вже на небі. Я не вірю в долю, моя доля - це ти зі мною поруч і твої очі дають мені віру в завтрашній день, У якому нас може не стати, Та кохання наше не під силу вже зламати.
Картина без Хэппи-Энда, Стоп-кадр в этом моменте, Подвох и преданность,любовь и ненависть, Подруги верные, молчание многословное, От боли оскома, и кажется бессмысленным начать по новому всё, Два сердца подобно осколочной летят в стороны, Все эпизоды прошлого похоронены, И их пути не сойдутся более, А третье сердце пускай останется на растерзание воронам.