Куплет Вона боялась блискавки і грому, але ходила боса під дощем І кожен раз вертаючись додому з волоссям мокрим прагнула іще Він ніс її до битого під'їзду, щоб та не наступила на склянки І тиша шла в момент по всьому місту, і сердце розривалось на шматки
Приспів Вона його так ніжно обіймала, Неначе він її останній на Землі І мокрими губами цілувала, Рукою ніжно грала на щоці
Куплет А я не знаю чого на твоїм серці печаль, Не знаю звідки взялись сльози на твоїх очах... Для нас світило сонце, чуєш, світили зорі, Але твої вуста про головніше не говорять. Я хочу бути с тобою навіть в скруту, Твоїм коханням вкутаним серед морозів лютих і Добре знаєш ти - я не зможу так піти Серед білої зими стали іншими ми
Приспів пісні повторюється
Заспів Вона у нього може й закохалась, Але в душі була від чогось тінь. Чому вона знайти його боялась, А втратити боявся тільки він