Мені здається більше нікуди ховатись, Щоб не впасти треба міцно підійматись І ніколи не дивитись вниз. Бо на горі не зникають квіти, І тих хто там, їх не зупинити, ні В житті немає криз.
Цей довгий шлях до мрії до сонця, Що дарує день І теплий вітер віє, мрії.
Мені здається що давно скінчилась злива, Що можна далі йти, що на це є сила Так, не існує міцних стін. І не потрібно відчувати Те, що дається у руках стискати, Ні, в житті так мало змін
Сумно чомусь так прикро невже знову, Нудно це все так брудно вбити змову. Міцний ланцюг незначних подій По слідах повертає мене назад у ніч.
Цей довгий шлях до мрії до сонця, Що дарує день І теплий вітер віє, мрії Так минає час Та не зникають квіти їх не вбити Зрозуміти раз а потім не спинити Тебе та твої мрії.