Приспів: (x2) Якщо клята голова болить – вип'ю аспірин Якщо пуста кімната – байдуже, я сам один Якщо якась утрата – не зроню ані сльози Таке життя тепер, такий у часу плин
I Час не лікує рани, не вбиває почуття За гроші все купити можна, тільки не нове життя Мій телефон мовчить, не ловить покриття Її давно не бачив та й забув уже, яка вона Нічого не змінилося і я такий як і раніш У вас походу все гаразд, а в мене менш-більш І я не ріжу вени: подарую емо ніж Не треба вже нічого мені, забутися б хутчіш Висока вірогідність, що зійшов я з розуму Цей текст не схожий на реп, тут елементи роздуму Не вистачає кольору, занадто мало простору Я йду проти системи, я не корюся опору У 4х холодних стінах вже не вистачає свободи Й так постійно, стій, я не давав згоди Тоді кохав без тями, тепер не знаю хто ми Не хочу жити більше, дістали перепони
Приспів
II Я не той хто відступає, не зламає мене доля Байдуже, яка ціна на долар, мені треба воля Сам себе запитую весь час: «Ну що ти робиш Бодя?» Не маю відповіді, не вистачає пароля Розмовляю з собою, в мене параноя Міцно вірю, що ми будем разом, а це також прояв Для чого мені ствол, якщо мій реп це зброя? Не збираюсь рятувати всесвіт, я не схожий на Ноя Ну то хто я? На чиєму боці душа? Добра, зла, віри? Не має значення І прикро, що минулому немає більше вороття Я повернувся б і прожив його зовсім на інший лад Хоча для чого це все? Для чого ці всі слова? Все що не робиться – на краще! Ну хіба не так? Банальна правда, реалія така сувора Бо знову я один, а вона така чудова