Давай станемо Посеред лісу, На який всім Відверто байдуже. І забудемо Стежки до міста. Вони знедолені Та пусті вже.
Давай шепотіти Серед степу уночі. Це ще можна, Хоча всім байдуже. Я твій обраний Тамагочі. На два кроки Заряду вистачить.
Давай вести Рікою наші човни. Буцім-то нам Не зовсім байдуже. Як нам тре Ми завузлим канати І гармати поставим В борти.
Давай нарешті Зустрінемо ранок, Коли нікому Не буде байдуже. Як один зберемося До купи І байдужість загубим Свою. І загубим її Назавжди… І загубим її Назавжди… І загубим її Назавжди…