Привіт як ти, стабільно, навчаюсь, працюю, Моя душа кричить, а я її не чую. Я намагаюсь забути почуття, Що привели моє життя, до логічного кінця. Обличчя з синцями під очима, а в них, Дикий біль, втома, ненависть, неначе псих. Друзі дворові пси, дають мені сил, Я отримав стимул, я фортуни син. Давно не сняться сни, але я бачу дно, Море емоцій я думав, що тобі всеодно. Мені не холодно ні, ніч вкриє теплом, Я просто стомився, гортати наш альбом. З гортані знову вириваються на зовні рими, Банальні рухи, що робили колишні кумири . Заклики миру, покажу я всім відомий жест, Вихід завжди є, а сьогодні протест. Не фанат прогресу, в науковому плані, Та всеж безплатні повідомлення, коли ти в он-лайні. Коли відчуваєш мене, хоча я далеко, Хотілось в рай, та зараз скрізь пекло.
Дивно та холодно, у середині серця лева, Я неначе Кай не каюсь, а ти моя королева. Не скажу напевно, чи померла в мені та сволота, Що посміхалась і тягнула до болота.
Зібралось море втоми, та дешевий коньяк, Ніяк не впорається з болем, і я навмання. Іду дорогою, що не має поворотів, Саму важливу справу, я відклав на потім. В пустому сигаретному блоці, бачу помилку, Ти була проти нікотину, це було так мило. Та було замало ніжності і почуттів, Слів пустих, повір я просто не хотів. Цілий світ моїх мрій, розлетівся на шматки, Я не думав що наслідки, будуть такі тяжкі. Що сльози на щоці, щось можуть означати, Вважав кінець дороги, а це був лиш початок. Я помилявся знаю, але всі не без гріха, І від реальності, неначе дитя втікав. Я чув мелодію щастя, чув цей ритм, Ти чуєш рядки, а серце буде пустим.
Дивно та холодно, у середині серця лева, Я неначе Кай не каюсь, а ти моя королева. Не скажу напевно, чи померла в мені та сволота, Що посміхалась і тягнула до болота.