Мама-кока з тобою листя цибулі мокрі волокна бавовни овочів і морів твоя дорога зіткана із жовтого і золотого сягнувши твого коріння твого вугілля забудеш чого ти хотів і для чого Мама-кока якщо ти дихаєш зябрами ти ковтаєш воду ніби вино і чорний хліб немов наживку якщо ти знаходиш пори в воді і дихаєш тою водою якщо ти розкручуєш власний язик немов кіноплівку Воском лежать небеса воском і шоколадом любов, Мама-кока, дорожча аніж її виправдання ми мало бачили але те що ми бачили варте того щоби його побачити так що ще не відомо хто облажався адже твоя дорога зіткана із жовтого і золотого тому не відомо що буде потому ще невідомо