В окопах, де сиро, де долі немає Солдат на колінах молитву читає. Із серцем відкритим він лине до Бога, Всевишнього просить про допомогу.
- О, Боже Великий, до тебе я лину, Врятуй, збережи нашу рідну країну! Пошли ти їй ласки, дай долі нової, Не було щоб більше і горя, і крові.
Щоб хлопці за юності не посивіли, Могили щоб землю вкраїнську не крили. Пошли ж бо терпіння і сили боротись, Бо скоро вже ворог всі душі спустошить!
Стою на колінах я перед тобою... Не дай же нам, Боже, напитись війною. У Ангелів наших обпалені крила, Обіймами кутать нас їм вже не сила.
Ми ходим по лезі, ми сльози ковтаєм, Від градів ворожих в окопи тікаєм! А кажуть \"незламні\", а кажуть \" герої\", Нам сил додає лиш молитва і воля.
Ніхто ж бо не знає як страшно буває... Тут смерть у повітрі над нами витає! Коли ти не спиш, а лиш очі закриєш, Коли вісімнадцять, а ти вже сивієш!
Коли ти страшенно хочеш до мами, ЇЇ колискову доносить вітрами. Коли ти за мить все життя своє бачиш, Коли ти над тілом товариша плачеш...
А кажуть \"незламні\"... Давно ми зламались! Ми, Боже, в молитві від страху ховались! МИ спали в окопах, де сонці немає... Війна на шматочки нам долі ламає!
Стою на колінах, а думкою в небі... Врятуй, збережи, благаю у тебе!