magna et veritas - З Полозкової | Текст песни

• Тексты песен
• magna et veritas
• З Полозкової

Та котись автострадою, наче пляшка,
Мовби пластик порожній глухий.
Посиділи годину. Розбіглися. Важко.
Жодних слів. Залишися або постій.
П’ятдесят шостий мій. Нічний.
Підвези мене, дядьку, не тяжко?
Адже ти їдеш зовсім пустий.

Те, до чого звикнути неможливо,
Я одна, наче смертник, чи мов хробак.
Я одніше тих, що застигла злива,
Холод вулиці. Просто я слабак.
Вмієш хмикнути, хоч і не просила.
Схоже вихід – тютюн. Буде так.

Я б не йшла. Я б сиділа терла.
Обід склянки, каблучку теж.
І дивилась в шию, поглядом жерла,
В горло. Поза обличчя меж.
Одним подихом видихну гострі свердла,
Сто одне свердло. Так, авжеж.

З олівцевий грифель. Язик кинджалу,
Жолобок, мовби голка, немов скала.
Щоб побігла щаслива я з карнавалу,
Він привіз, щоби я далі йшла.
А не глухість, нудота та мла.

Дуже хочеться, щоб вона тебе цілувала,
Щоб обожнювала й берегла,
Нагадай, аби я більш не приїжджала.
Щоб я дійсно приїхати не змогла.