Я йду дорогою один із хворими думками, А злива б`є мені по спині, неначе кулаками. Іду один, неначе буйний вітер в полі, І не збагну чому не перетнулись наші з тобою долі, Чому все так, де відповіді віднайти ?! Чому мені так болече ?! В усьому винна ти !! Ох як мене дістали всі ти б тільки знала, Велике дякую тобі, коли про мене забувала...
Я так прагнув дібратися поставлених вершин, Зруйновано все, від мрій залишився лиш дим, Навчився закривати вуха і не чути тих, Котрі мені говорять : \" Ти просто псих !!!\" Зупинився, озирнуся навкруги не видно дахів, На небі сяють зорі і в далені чути птахів. Все неначе добре, та є один недолік, Не перетнулись наші з тобою долі...
Куплет # 2
Я йду один дорогою, життя не має сенсу, Думки про самогубство крізь час пронесу, Я жив по правилам і намагався бути чесним, Поруч з тобой здавалося що світ стає тісним. Запах вулиці давно вже пропитав мій одяг, Та я йду дорогою через життя, як потяг, Не хочу бачити нікого, а вже себе тимбільше, Хочу сказати : \" Світ ти з кожним днем все гірший \"
Я брав тебе за руку, говорила ти все добре, Я кохав... Але пізно зрозумів, серце твоє холодне, Я розпочав війну, в які боротимусь з собою, Пройшов твою вулицю, тебе не бачу, я блукаю, Де ти зараз з ким ти зараз, я цього не знаю, Та як би не сердився я, щастя лиш тобі бажаю. Ми з тобой розішлися, це звучить як вирок, Не буде від тепер наших половинок...