Ностальгія… Другий рік підряд.
Куди подіти свою голову?
Хто обіцяв, що ті мости горять?
Підіть, спаліть, будь ласка, знову!
І м’якне тіло, як десь чую спів.
Руки тремтять.
І запаморочíння.
Хто там казав, що світ уже здурів?
Йдіть, покажіть їм ще моє творіння!
Краще б заснути на всю осінь знову,
так позбираю пазли розбиті.
Хто там казав, що існує любов?
Де вона зникла з вчорашньої миті?
Я тебе прошу, мозок, ну засни!
Подихати дай рівно і спокійно.
Хто рахував, скільки ще до весни?
Дайте, будь ласка, на осінь снодійне.
Malynivna еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1