моє б обличчя та замість неба... якби лишити у твоєму вікні. є давня звичка іти від тебе та повертатися у кожному сні. мої б долоні до твого серця, щоб знову жити лише подихом твоїм, щоб тільки чути, як твоє серце б'ється нічого більше не потрібно мені за п'ять хвилин зміниться світ ,але- за п'ять хвилин з тобою я віддала усе... немає більше тих слів, тих кольорів день залишив мій дім , а квіти ,що на столі мабуть на згадку мені про те,як було колись...