Я пригадую дерева там
Росли так близько до неба.
Не вигадую - тоді я сам
Гуляв так близько до неба.
Так, я був так близько до тебе там,
І кажу спасибі за це горам.
І тепер я бачу ті гори тут.
Вони далекі як зорі,
І вони мов хвилі у морі пливуть
кудись далеко за зорі,
Та вертаються знов, і знов вони тут.
Вкриті зоряним пилом звідусюд.
Ти мене вела у гори,
Ти мені відкрила тайни їх.
Мої хвилі - твоє море.
Мої губи є від губ твоїх -
Дізнаюся колись -
Вві сні чи наяву.
Дізнаюся колись -
Може доживу.
Маркіян Перетятко, 2003
Аранжування - 2013
Markiyan Peretyatko еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1