Та доки ми будемо терпіти
Ярмо чужинське, скільки ще?
Чи волю знищено ущент?
Чи ми рабів покірні діти?
Віки неволі і хули,
А чи рука старшого брата,
Що перевтілився у ката,
Вуста для правди нам стулив?
Ніколи більше на поклін
Ми підіймаємось з колін.
Ми ж не раби – ми вільні люди
На рідній, батьківській землі!
Коли нарешті ця земля
Вже зродить свого Вашингтона,
Аби чужинськії закони
Не диктували нам здалля?!
Коли вже прозріють \"гречкосії\"
Зірвуть полуду із очей?
Реальність ця мене пече -
Нема ще в нас, нема Месії...
Та вірю я в день прийдешній,
У волелюбний дух, що скресне,
І завітають знову весни
На землю віршів та пісень!!!
Ніколи більше на поклін
Ми підіймаємось з колін.
Ми ж не раби – ми вільні люди
На рідній, батьківській землі!
Коли нарешті ця земля
Вже зродить свого Вашингтона,
Аби чужинськії закони
Не диктували нам здалля?!
Martovi Orchestra еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1