Чом з тобою ми розстались? Я, Кохана, не збагну. Ще холодний сніг не станув, Як пішов я на війну - З журавлиними ключами, Поміж \"Гради\", \"Буки\" й \"Смерч\", Березневими ночами Оминаю панну-Смерть.
Нам шляхи - то гостре лезо, Крока схибив - опустивсь, Свищуть кулі між берези, Та не соком ворог впивсь - Демон спрагло крові прагне , Витиска всю дику лють. За плечима, Люба, янгол, Помолись лиш, не забудь! Запали йорданські свічі, Був я різним... відпусти... Коли сьома вже відсвітить - Всі згорять мої хрести... Не проймайся гірко пла'чем, Сльози тут мені - не лік, Ворон чорний небом кряче, Як веде зозуля лік...
Чом же, Любко, ми не в парі? Розлучила нас війна, \"Градом\" нелюд нічку шкварив, Знай, що я - твоя стіна, Не пройдуть шакали ниці - Хай ся сказять на крові, Ти лиш, Рідна, там молися І люби мене... й живи!