так вчасно сплелися наші долі, продав я волю,аби ти бачила зорі. те невідоме серед міліон історій, що я накоїв: застряг у твоїм полоні. упав додолу,знаєш, мені доволі! знову алкоголем загоюю свої рани, чому так рано, думки мої стали рвані? замело снігами, серце вже не повстане, ти моя о мана, а я твій каторжанин. наче у дурмані, голова як порцелана, скажи кохана, чому між нами мертва яма? та вся нірвана, обриває знову ранок... не полегшало, тільки став філігранним. і твій смак навік застряг в моїй гортані. моя кохана,скажи чому струни порвані? скажи чому, кохання мое зруйноване?
тебе благаю,обніми мене, не відпускай поцілуй пристрасно і відправ в рай за небокрай,туди,де інші прагнуть щастя, бо на зап"ястях, твоє ім"я не гасне. наші долі розійшлися так предчасно, та час проведений з тобою був прекрасний. а власне,скажи чому тікаєш від мене? невже даремно,я так кохав тебе шалено? як би не старався, з серця тебе не прожену, і вже ніколи тобі не стану безіменним. мрії вогненні, але так жаль,що нездійсненні, кругом буденність,я став уже злиденним, муки щоденні,нема твого благословення, як та нікчема,будую яскраві схеми, скажи чому,не вписуюсь в твою систему, я не любимий, і це навік вже теорема.