Що я можу тобі розповісти? В сутінках ночі сплелась таємничість, серце ще досі своє — не позичене і зовсім нові електронні листи. Кожного ранку міняю сорочки, лиш на зап’ястях одні і ті ж запонки — зрадив єство і Господні всі заповіді, стежку чужими слідами зурочив. Що я тобі ще б посмів говорити? Як ти живеш, як давно я не бачив очі зелені, твоє жовте плаття, посмішку милу і серце відкрите?.. В сутінках неба вже вкотре зневіритись, вікна відчиненні — холоду протяг. Там десь товарний вчувається потяг. Лірика, лірика, лірика…