Так ніби схоже і знову немов, так, що не треба ні звуків, ні мов, так, що і більше ти слова немов: я тебе кохаю. В такт попадання міжряддя рядів, в такт полягли відчайдушні з братів, скільки розрад — тільки тут не радів: за вітчизну до краю. В знак, що на очі спадає вже іній, в знак, що усі ми колись потускнієм, взнав, що сіяч на цього річ не сіє на драбині з-під раю. В час попадання на голку і вісь, в час поривання в політ, що увись — хочеш кричи, хочеш тихо озвись, а тебе занехають.