Я пенсіонерка заслужена і досвідчена, винесу мізки зірву вам всі шестерні: — Шофер, візьміть по посвідченню — Бабцю, не можу, бо маю вже шестеро. Я інвалід другої групи, мать-одіночька, герой труда, я служила в партії, бачила живого Сталіна і мертвогоГітлєра. — Шофер, довезіть три зупинки он туда, а на четвертій висадіть. — Бабо, ти ж бачиш, що повна машина, де ти тут сядеш — в проході всі стоячи дихають важко, там далі пройти нам зовсім не годен в автобусі-слоїку. — Шофер, ну скільки тепера тут їхати, зараз студєнта за барги, і звідси — он в окулярах не може він "в'їхати" бабці старій поступитися місцем. — Бабцю, платіть або швидко виходьте — пільгових місць на маршруті немає. — Шофер, везу онучаті Вольодці персики, мандаринки. Лежить він в лікарні. — Бабо, виходь, не мороч мені голову, зараз з салону тебе звідси виставлю. — Шляк би вас трафив — таксістів автобусних, кров’ю шоб харкали всі ви тут при смерті. Я пенсіонерка — і зовсім не смішно, шо підриваю через таку стєрву здоровля — знову прийдеться фігачити пішки на чаєпітіє до Петровни.