Я не хочу більше знати, хто ти є насправді, Я не бачу правди у твоїх очах. Я не розумію, як ти можеш так жити, Себе не любити. Любові вже нема.
Я сказати не можу ані слова, Наша мова – спілкуємось по SMS. Ти пробач мене, любий, твої очі… Та їх бачу я в останній раз.
Я не хочу більше знати, хто ти є насправді, Що скриваєш ти, що лежить на серці. Сонце тихо посміхнеться, Біллю віділлється... у твоїх очах, А літа немає!
Скільки болі та страждання Ти мені даєш, тільки необхідність віддаєш. Але я вважав тебе за ту єдину Людину у моєму серці!
Як мені зробити, щоб ти мене пробачив?
Я не хочу більше знати, хто ти є насправді, Що скриваєш ти, що лежить на серці. Сонце тихо посміхнеться, Біллю віділлється...у твоїх очах А літа немає, немає, немає! Там літа немає, там літа немає!
Я не хочу більше знати, хто ти є насправді, Що скриваєш ти, що лежить на серці.
Сонце тихо посміхнеться, Біллю віділлється... у твоїх очах, А літа немає!
У твоїх очах, у твоїх очах Правди там немає! Правди там немає!
Я не хочу больше знать, кто ты на самом деле, Я не вижу правды в твоих глазах. Я не понимаю, как ты можешь так жить, Не любить себя. Любви уже нет.
Я сказать не могу ни слова, Наш язык – общаемся по SMS. Ты прости меня, милый, твои глаза… Но их вижу я в последний раз.
Я не хочу больше знать, кто ты на самом деле, Что скрываешь ты, что лежит на сердце. Солнце тихо улыбнется, Болью отольется... в твоих глазах, А лета нет !
Сколько боли и страданий Ты мне даешь, только необходимость отдаешь. Но я считал тебе тем единственным Человеком в моем сердце!
Как мне сделать, чтобы ты меня простил?
Я не хочу больше знать, кто ты на самом деле, Что скрываешь ты, что лежит на сердце. Солнце тихо улыбнется, Болью отольется... в твоих глазах, А лета нет, нет, нет! Там лета нет, там лета нет!
Я не хочу больше знать, кто ты на самом деле, Что поешь ты, что лежит на сердце.
Солнце тихо улыбнется, Болью отольется... в твоих глазах, А лета нет!
В твоих глазах, в твоих глазах Правды там нет! Правды там нет!