Для тебе сердце щось просте і звичне, Для неї місце надзвичайно романтичне, В якому живе душа. Для неї небо – це є клаптик раю, Залізь на хмару і ангели гойдають. Для тебе – там озонова діра. Ти не Ромео для Джульєти, Ти любиш сон, вона – сонети. Небеса, моря і гори – для тебе фауна і флора І флора.
А ну, зануда, налий собі вина, Вона с тобою все одно, як одна. Зануда, можливо з тебе ще будуть люди, Налий і випий до дна.
А десь у небі чиясь свобода І так манить і несе до Бога, А ти – боїшся висоти. Не можеш їй нічого сказати, А вона вміє по очах читати Слова, і мрії, і думки. Ти не Ромео для Джульєти, Ти любиш сон, вона – сонети Небеса, моря і гори – для тебе фауна і флора І флора.
А ну, зануда, налий собі вина, Вона с тобою все одно, як одна. Зануда, можливо з тебе ще будуть люди, Налий і випий до дна. А ну, зануда, налий собі вина, Вона с тобою все одно, як одна. Зануда, можливо з тебе ще будуть люди, Налий і випий до дна.