Золота й небесна жінка В золотім небеснім місті, В золотій своїй квартирі Місить глину, а не тісто. Вона тішиться роботі, Вона згадує про сон свій, У її тісній квартирі Ночувало нині сонце.
Приспів: Ти прокинься завтра рано, Запитай його: "О, хто ти?". Але він промовчить доти, Доки ти не зрозумієш – Він тобі наснився й потім Ти його зліпила з глини. Ти не мала половини, Нині маєш і не радієш.
Золота й небесна жінка В золотім небеснім місті, В золотій своїй квартирі Прошепоче ніжні вісті. Не про те, що ніч ліпила, Своє щастя довгождане, А про глину, як причину, Сну безсоння і кохання.