Золота й небесна жінка В золотім небеснім місті, В золотій своїй квартирі Місить глину, а не тісто. Вона тішиться роботі, Вона згадує про сон свій, У її тісній квартирі Ночувало нині сонце.
Ти прокинься завтра рано, Запитай його \"О, хто ти?\". Але він промовчить доти, Доки ти не зрозумієш - Він тобі наснився й потім Ти його зліпила з глини. Ти не мала половини, Нині маєш і не радієш.
Золота й небесна жінка В золотім й небеснім місті, В золотій своїй квартирі Прошепоче ніжні вісті. Не про те, що ніч ліпила, Своє щастя довгожданне, А про глину, як причину, Сну, безсоння і кохання.