Золота й небесна жінка
В золотім небеснім місті,
В золотій своїй квартирі
Місить глину, а не тісто.
Вона тішиться роботі,
Вона згадує про сон свій,
У її тісній квартирі
Ночувало нині сонце.
Ти прокинься завтра рано,
Запитай його \"О, хто ти?\".
Але він промовчить доти,
Доки ти не зрозумієш -
Він тобі наснився й потім
Ти його зліпила з глини.
Ти не мала половини,
Нині маєш і не радієш.
Золота й небесна жінка
В золотім й небеснім місті,
В золотій своїй квартирі
Прошепоче ніжні вісті.
Не про те, що ніч ліпила,
Своє щастя довгожданне,
А про глину, як причину,
Сну, безсоння і кохання.
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1