1. Я тепер пацана одного буду знати, Це знайомий мого друга, його Паша звати. Паша бабки собі руками заробляє, Гроші – це не проблема, він це точно знає. У нього вдома є різні інструменти, Йому всі люди говорять такі компліменти. Він дуже роботящий, про це усі знають, Вміє гроші заробляти, як люди заробляють. Паша у Клесіві з Лунгу проживає, Їде з ним на заробітки і гроші заробляє. Тепер люди будуть Пашу Бобровського наймати, Паша де-хоч може янтар накопати. Паша Бобровський нормально проживає, Не то що я сижу в дома і фігнею страждаю. Уже прийшов час інструменти брати, Їхати на заробітки і гроші заробляти. А то сижу за компом та ігри всякі граю, Нічого я не вмію і нічого не знаю. Буду приклад тепер з усіх пацанів брати, Буду я тепер нормально працювати. Не треба скиглити, треба інструменти брати, Йти на заробітки і сім’ю годувати. Паша Бобровський я вважаю нормальна людина, Може бути опорою для жінки і дитини. Як би я Пашу знав, то навчив би мене жити, Я б знав куди їхати, що б гроші заробити. Але в мене до роботи бажання не має, Нічого не цікавить. А чому? Сам не знаю. Як закінчу бурсу, буду гроші заробляти, Буду із Павла Бобровського приклад брати. І не буду усе життя на гітарі грати, Але не хочу навіть музику кидати. Я так знаю що Паша янтар в селі копає, Продає янтар і бабки заробляє. І не буде склавши руки вдома сидіти, Вже пора вміти грошей трохи заробити. Паша буде працювати і гроші заробляти, Ось так треба жити, треба виживати. Мені треба всього навсього очі розкрити, Подивитися навколо і навчитись жити. Де-хто працює, а хтось роботи не має, А де хто їде на сезо і лавеху заробляє.