...Без тебе, у моїй оселі пустеля, Я сиджу і дивлюся у стелю. Який невідомий митець намалював цей сум, На аркуші життя аквареллю. Твій подих, гарячий, як твоя врода Піднявся у небо по сходах. Ніколи нікому не знати, як я люблю Цю останню мить насолоди...
Мій телефон мовчить, навколо тиша. Зателефонуй мені найяскравіша.
Блукаю, шукаю, а краю не має, Самого себе не вдолаю. Невже не минутий біль цей спекучий сніг Моє серце не зігріває. Долоні, мої охопили скроні, Невже, я тобі вже сторонній? Коли вже нарешті почую я твій дзвінок? Коли вже впаде та корона?
Мій телефон мовчить, навколо тиша. Зателефонуй мені найяскравіша...
...Без тебя, в моем жилье пустыня, Я сижу и смотрю в потолок. Какой неизвестный художник нарисовал эту печаль, На листы жизни акварелью. Твое дыхание, горячее, как твоя красота Поднялось в небо по ступенькам. Никогда никому не знать, как я люблю Этот последний миг наслажденая...
Мой телефон молчит, вокруг тишина. Позвони мне наиярчайшая...
Блуждаю, ищу, а края нету, Сам себя не одолею. Неужели не минувшая боль этот жгучий снег Мое сердце не согревает. Ладони, мои обхватили виски, Неужели, я тебе уже чужой? Когда уже наконец услышу я твой звонок? Когда уже упадет эта корона?
Мой телефон молчит, вокруг тишина. Позвони мне наиярчайшая...