Мільярди постатей, мільярди людей, Іграють в ігри любові і смарті, правди й обману з очей, В ігри довіри і зради, доблесті й слави, Навколо своїх же правил звели віри своєї же храми. Усі довірливо стрибають в яму, там нема життя, Усе що ти посіяв на горі - лише сміття, Навкруги усі раби системи, а отже браття, Давайте стрибнемо в запалене багаття! Самі створили реальність, самі і стали тут жертвами, Думками впертими про правильність своїх їдей, Забули де життя, а де акторська гра, Забили на відносини і почуття. Навіщо тобі душу, продай за наповнений стакан, Запам’ятай ти себе прирізав сам, Забув де сенс, що тебе зробив людиною, Слабкість називаєш «найвищою силою».
Приспів Твоя реальність тут? У нашому житті? Чи може мрійник? Живеш неначе увісні. Кайдани не тісні? Красиві і зручні? Ти просто раб, у іншу сторону ж мені.
На перехресті нам не в одну сторону, Ти свою долю вибрав, я свою долю створюю. Неважливо по коліна, чи по шию у болоті, Ця сторінка не закінчиться на болючій ноті. Ноти турботи, скажи мені хто ТИ? Наївні постаті які кричать про бородьбу і віру в краще, Заковані в кайдани страху, їм так краще, Не ставлять навіт питань, боятся болі і страждань. В залізній клітці, не наче під золотим дощем, Давляться не можуть дихати та вимагають ще. Раби ілюзій зліпили із паперу бога, невже так має бути? Невже така твоя дорога, пройти 2 метри і в нікуди звернути. У мене враження що вся країна сліпа, Неадекватно адекватні маріонетки, Краще буду у статусі "антизразкові громадяни", Проте ніколи не стану в компанії з вами.
Приспів Твоя реальність тут? У нашому житті? Чи може мрійник? Живеш неначе увісні. Кайдани не тісні? Красиві і зручні? Ти просто раб, у іншу сторону ж мені.