відпусти відпусти мене далеко де я забуду наші стосунки легко я піду і не обернусь ніразу і ти забудеш мою фразу
хочеш плач і виривайся із рук болю мені непотрібно засипати у рани солі твоя память пропитала лише гарні звуки та ніхто непідкаже правельні суті ні про що мої вірші ніяких почуттів роман має один початок і багато кінців без листів кожний том без твоєї участі мрії не можуть збагнути що цьому в щасті я себе неможу віднайти серед ваших міфів а вірні почуття тільки у пернатих грифів я щиро заздрю і тому мрію взлетіти в небо через це і не спішу жити для себе а слова щирості з мене так легко вибити всього лиш доторкнутись до моєї щоки відкрию серце набагато більше чим ти суті немає якщо читати поміж рядки
не вартує відкриватись перед цими спокусами лише переконатись що отруєне це русло ковток один і ти загубишся у безодні у місці де не втамувати спраги любові де мрії стобою перетворюються у попіл той яд із джерела за мить до серця доплив тому і вмираю дуже далеко від тебе тому що зміх дочекатись і полетіти у небо
відпустила відпустила мене далеко де я забув наші стосунки легко я пішов і не обернувся ніразу проте ти не забула мою фразу